«Агентка Фаріон» відповіла Гордону: результати детектора брехні

«У мене є така думка, пані Ірино, що саме через таких людей, як Ви, ми втратили Крим і частину Донбасу», – звернувся журналіст Дмитро Гордон до доктора філологічних наук, нардепа VII скликання Ірини Фаріон у прямому ефірі «112 Україна», маючи на увазі тверду позицію націоналістки у відстоюванні української мови.
Ірина Фаріон перед тестуванням на поліграфі Ірина Фаріон перед тестуванням на поліграфі

«А в мене абсолютно протилежна думка, – відповіла на це Ірина Дмитрівна. –  Саме через таких людей, як я, ми зберігаємо ще Українську Державу. Що активніше і наступальніше ми обстоюватимемо таку позицію, то швидше ми зробимо нашу державу самодостатньою і європейською».

«То чи згодні Ви пройти детектор брехні на одне запитання: чи є Ви агентом ФСБ Росії?» – запропонував тоді Гордон.

 

Ірина Фаріон погодилась – узяла і пройшла. А що з того вийшло – читайте в нашому матеріалі.

 

 

Голова правління Інституту психофізіологічних досліджень Олег Ясінський за допомогою спеціальної апаратури з'ясував:

Чи співпрацювала Ірина Дмитрівна Фаріон зі спецслужбами іноземних держав?

Коментар поліграфолога

Олег Миколайович Ясінський – експерт-поліграфолог

Закінчив Львівський інститут внутрішніх справ при Національній Академії внутрішніх справ України. Спеціальність — правознавство.
Практичний досвід оперативно-розшукової діяльності 14 років.
Директор «Альфа-Сек'юріті». Голова правління Інституту психофозіологічних досліджень.

«Під час опитування Ірина Дмитрівна почергово відповіла на 11 запитань, які мали на меті з'ясувати: чи співпрацювала вона коли-небудь зі спецслужбами іноземних держав, зокрема ФСБ РФ.

На усі запитання громадянка відповідала чітко. Під час проходження тесту не скаржилася ні на що, лише зауважила, що розслабляється. Це, до речі, дуже добре. Працювати і вираховувати результати було дуже легко. Хвилювалася пані Фаріон лише на початку, коли ми обговорювали процедуру тестування. Потім хвилювань, які могли б вплинути на результат, не було.

Для проведення тестування я застосував метод взаємних виключень, заснований на теоремі великих чисел, та методику нейтрально-перевірочних запитань.

Поясню простими словами. От візьмемо копійку, у неї є два боки. Якщо підкидатимемо цю монетку, вона падатиме на землю одним із боків. В ідеалі має випасти по 50 разів кожним. Насправді ж завжди переважає якийсь один варіант. Така логіка і в нашому опитуванні. Людина може бути причетною до якоїсь події сама або разом з кимось. Інакше – вона взагалі непричетна. Тобто «сама» – це один бік монетки, «разом з кимось» – інший. Третього варіанту просто нема. Якщо людина причетна сама – під час мого опитування переважатиме ця версія.

Запитання «Чи співпрацювали Ви зі спецслужбами іноземних держав сама?» повторювалося певну кількість разів у різних положеннях разом із запитанням «Чи співпрацювали Ви зі спецслужбами іноземних держав разом з кимось?». Потім я підрахував, скільки разів переважали та й інша версії при певних зафіксованих фізіологічних реакціях, підставив отримані числа у формулу теорії великих чисел і з'ясував, з якою імовірністю і на яку кількість людей при такому тестуванні можемо отримати такий результат. У нашому випадку імовірність похибки – 9,65%. По теорії великих чисел, похибка до 10% – абсолютно достовірний результат. Тут відсоток переваги однієї версії над іншою був близьким до нуля, тому жодна з версій не переважила. Як наслідок, констатуємо: Ірина Дмитрівна Фаріон НЕ співпрацювала зі спецслужбами іноземних держав з імовірністю 90,35%»

Із висновком поліграфолога можна ознайомитись тут. 

Детально про перебіг тестування, конфлікт із Дмитром Гордоном, причетність до ФСБ та інші найпопулярніші «гріхи» «агента Фаріон» – у розмові з Іриною Дмитрівною.

Тож які враження, Ірино Дмитрівно? Не було страшно?

Відчуття дуже полярні. Сидиш перед білою стіною, відповідаєш на абсолютно абсурдні, на перший погляд, запитання, заглиблюєшся в себе і мимоволі згадуєш великих українців, яким в 30-ті роки шили найжахливіші справи проти більшовицької держави. Чомусь мені згадувалися Сергій Єфремов та Максим Рильський, яких радянська система ламала майже по півроку. Згадувався Микола Вороний…У голові вертілося лише одне питання: доки українці будуть змушені переходити через таку Голгофу абсурду? Що ще вони мусять витерпіти у своїй державі?

Звичайно, порівняно з катуваннями, яких зазнавали найдостойніші з українців, це – майже курорт. Але людині, яка має хворе серце чи інші проблеми зі здоров’ям, перейти через це справді проблемно. Врешті, якщо українці мусять терпіти таке в 3 тисячолітті, аби врешті вийти на свій (!), не чужий, не американський, не глобалістичний шлях, то я готова ходити на цей поліграф щодень.

Ви пішли на поліграф, аби спростувати закиди Гордона?

Я мусила ще раз довести українському суспільству, що мовне питання –  абсолютно фундаментальне. Перепалка, яка зчинилася в прямому ефірі, була навколо мовної проблематики. Людина звинуватила мене у належності до ФСБ або в психічній хворобі тільки через те, що я вимагаю виконувати 10 статтю Конституції. Я не реагувала б, якби мене зачіпили в чомусь іншому.

Я абсолютно впевнена, що Путін програє війну тоді, коли вся Україна заговорить українською мовою. Це розуміють всі, кому вдалося збудувати потужні держави. Цього не розуміє тільки Україна. Росія перестане бути імперією тоді, коли Україна перестане бути Малоросією. Україна буде Малоросією до того часу, поки в нас у країні будуть люди, які говоритимуть, що мовне питання – неважливе. Пригадуєте минулі вибори, коли Кличко заявляв, що «язиковой вапрос на 31 мєстє»? Якщо так, чому запекла війна іде навколо 7-ої статті закону «Про освіту»? Чому такі дискусії зумовлює саме мовне питання?

Немає іншого шляху пізнати цей світ, як через правду і через біль. Тому я завжди відкрита і завжди говорю правду. До речі, нагадаю, саме «Свобода» була першим ініціатором перевірок чиновників на поліграфі.

Гордон та його прибічники заявляють, що війну до України привели Ви  українізацією, дерусифікацією, наголошуванням на національному інтересі. Що скажете їм?

У 1657 році Хмельницький під час укладання угоди із Карлом Х поставив умову: українець має бути визнаний гетьманом Правобережжя, Лівобережжя і головне – Черленої  Руси (Галичини). На що Карл Х йому відповідає: «Це ж тоді війна з Польщею». А Хмельницький заявив: «Межі моєї держави – межі моєї мови».

Потім Виговський першим пунктом Гадяцького трактату прописав: межі моєї держави – межі моєї мови. А потому Дорошенко на Корсунській угоді заявив, що не проводитиме переговорів з турками, якщо посли не володітимуть руською мовою.

Це абсолютно фундаментальне питання. Ми втратили території, бо там не було української мови, історії та церкви. Сьогодні ми маємо по цілій країні ганебну підтримку російської –  бо в нас абсолютно окупований інформаційний простір! Чому ВРУ запроваджує квотування на український продукт, а не на чужомовний? Бо вона не є вільною, мислить колоніально. Це добре розуміє Путін. Його ж дружина-філологиня в 2000-му перефразувала Хмельницького: «межі русского язика – межі русского міра». Та й Гітлер починав Другу світову з анексії Австрії – бо вона німецькомовна. А ще із Судецької області в Чехії, бо там жило 3,5 млн німецькомовних чехів. Путін іде сюди «захищати російськомовне населення». То хто заводить війну в Україну? Носії російської мови!

Тоді як Ви ставитесь до цих носіїв російської мови в Україні?

Та мені якось байдуже. Єдина вимога – виконувати Конституцію. У нас яка мова державна? Українська. То чого ти державної не знаєш? Ти зневажаєш мою мову? Чому я маю тебе поважати, якщо ти зневажаєш мою мову і мою культуру? Іди геть. Все дуже просто.

Я не маю жодних проблем зі ставленням до них. Це вони мають мати проблеми зі ставленням до мене. Я від них вимагаю знання державної мови. Їхні почуття мене не обходять. Якщо я захочу поспілкуватися з ними – підемо на каву. Якщо ж ми говоримо про політичні питання – то стоп комбайни! Десята стаття раз, закон про ЗС (стаття 13) – два. Та ви за кого врешті-решт воюєте??? Пам’ятаєте, Черчелеві під час війни принесли на підпис закон про бюджет ? І він тоді запитав: де тут видатки на культуру, за що ми воюємо?

Тому ці люди абсолютно не обходять мене як суб’єкти. Тільки як громадяни України. Все. Крапка.

Ви справді переконані, що неукраїномовним в Україні треба закрити доступ до освіти і роботи?

Хочеш роботи в Польщі, Німеччині, Англії, ще десь – маєш опанувати їхню мову. Аналогічно всюди. Тільки в Україні можна не знати мови, знайти собі роботу і навчатися. Методи мають бути надзвичайно жорсткі – такі, якими користувалася Прибалтика, Польща, Німеччина. У нашому випадку – тотальна українізація.

Чехи провели тотальну чехізацію на початку 20-х років попри те, що 300 років перед тим були під німецьким пануванням. Вони настільки агресивно ставилися до колишніх окупантів-німців, що викинули зі свого алфавіту «w» – це нагадувало їм про німецьке панування. Чехи найбільше з-поміж усіх народів впровадили у мову течію пуризму – вичистили її від грецьких і латинських основ.

Отому я не чекатиму, поки всі українці захочуть перетворитися з етнографічної маси у самодостатню націю. Я вже робитиму те, що болить мені зсередини, у себе на місці.

Нині ми спостерігаємо збільшення кількості прихильників україноцентричного світогляду. Разом з тим, неймовірно активізувалася протилежна група людей. Оце означає, що народжується нова якість. Тільки від зіткнення двох антагонізмів може народитися щось яскраве і сильне. А з гниття нічого не народиться – болото затягне досередини.

Ще Осип Турянський писав, що треба триматися одного берега – правого чи лівого. Спробуєш піти посередині – відразу потонеш. Тому українці й тонуть постійно, бо тримаються середини.

Повернімося до ФСБ. Чи були взагалі коли-небудь спроби завербувати Вас до спецслужб іноземних держав?

Ніколи. Намагаються вербувати тих, хто попередньо дає підстави до можливості реалізації такої пропозиції. Цього в моєму житті не було – і я від того щаслива. Якби звернулися – послала би дуже-дуже далеко. Туди, куди вони зазвичай вміють посилати.

Якщо Ви не «агент Кремля», чиї інтереси тоді відстоюєте? Раптом не олігархічні?

Може, я буду агентом Бен-Ладена, рідною сестрою його? Так пасує? Казали мені колись, що я нащадок Геббельса, теж нехай буде. Можуть вибрати собі.

А щодо олігархів, то для мене це все – зі сфери Марса. Я не розумію, як можуть матеріальні цінності бути самоціллю для тих людей? Як вони можуть не зупинятися у примноженні своїх багатств? Я вимірюю світ і своє життя не кількістю грошей, а кількістю віднайдених відповідей на запитання, які я сама собі поставила. От я ставила собі запитання, чому ми маємо сьогодні таку проблему з мовою. Щоб відповісти, я залізла в XII-XVII століття і зробила висновок.

Всі наші народи-сусіди ще в середньовіччі мали повні переклади Біблії своєю мовою. Ми – аж 1903-го. Ми відстали від Чехії, Польщі, Словаччини на 200-300 років. Поляки ще 700 років тому постановили молитися польською мовою. І це в час, коли всюди панувала латина. Наші ж перші молитви – 1869 року завдяки Іванові Пулюєві. Поляки давно й чітко сказали: «jestem polakiem» і мова моєї держави – польська. Що натомість робили українці? Синтез церковнослов’янської і української. Вийшов якийсь гібрид, названий «простою руською мовою», який конав усе 18 століття.

Це наша задавнена хвороба: поєднувати непоєднуване, примиряти непримиренне, робити кладку між абсолютно суперечливими берегами. Ми постійно шукаємо посередників, але мусимо нарешті навчитися самостійно вирішувати свої проблеми. Міхновський починав із того, що свою фундаментальну працю 1898 року назвав не «незалежна», а «Самостійна Україна» – та, що сама стоїть. Я не хочу увесь час спиратися на якісь милиці, на Московію, євроунію чи Америку, бо таким чином зізнаюся на цілий світ, що я –неповносправна.

А «голосувати правильно» Вам пропонували?

Пам’ятаю лише один випадок з Ради, коли зі мною намагалися домовитись за якийсь бізнесовий закон. Мій профіль – освіта, гуманітаристика, тому я не дуже в’їжджаю в той бізнес. Позиція «Свободи» була відома, а та людина почала мені щось втовкмачувати, заявляти, що ми голосуємо неправильно. Я відповіла, що не є в цьому комітеті, тож не маю справи з цією проблематикою. На тому все.

Я страшенно ненавиджу дилетантизм і людей «напівзнань». У нас є депутати, які «знаються» на всьому. Так от: я ніколи нікого не пущу у свою сферу і не дозволю затягнути себе у чужу.

До речі, про Геббельса. Ви сповідуєте нацизм?

Нацизм я категорично не визнаю, бо це біологічне вивищення однієї нації над іншою. Це неприпустимо. Кожна нація має свою дорогу до пізнання світу. Мені, націоналістці, дуже цікаво студіювати інші культури. Я захоплена японською культурою, бо вона дуже герметична. Японці елементарно продають свої технічні вироби, але при тому ніколи не діляться цінністю своєї культури. Вони ніколи ні на краплю не поступляться японською мовою. Саме тому при вступі до вишу в Японії треба проспівати необхідну кількість японських пісень і розповісти кілька японських легенд. Це формує національну свідомість, що надзвичайно важливо.

Націоналізм і нацизм в принципі несумісні. Націоналізм – це політична любов, форма побудови держави, де панує титульна нація. Українців в Україні (за переписом 2001 року) є 77,8%. Останні соцдослідження кажуть, що нас вже понад 90,6%, нацменшин – 2,3%,  московитів біля 6% (проти 17% 2001-го). Уявляєте, яка прекрасна динаміка? То як за такої динаміки українець не може зреалізувати себе ні в контексті своєї мови, ні в контексті своєї історії і церкви? Виходить, він не є самостійним суб’єктом своєї історії?!

Гордон ще припускав, що маєте проблеми із психікою. Що відповісте йому на це?

Колись цар Микола ІІ звинуватив Чаадаєва в тому, що він психічно хворий, і діагностував йому цю хворобу. А ми досі читаємо листи Чаадаєва як фантастичні філософські твори. Свого часу Російська імперія зробила божевільного із композитора Веделя, але немає чистішої і світлішої музики, ніж його. Свого часу божевільними робили геніальних українських письменників Володимира Дрозда і Василя Рубана.

Якщо ж людина в повному нокауті від аргументів свого суперника не знаходить іншого способу, як назвати його психічно хворим... Це моментальна поразка в моєму сприйнятті.

Бодай чай заспокійливий під час «зривів» п’єте?

Жодних зривів у мене ніколи не було. Я завжди говорю щиро і відверто. Навпаки  – я переконана, що приховування емоцій шкодить всім. І тобі, бо заганяєш емоцію всередину, а потім починаєш хворіти. І суспільству, бо ти тоді маска, а не людина.

Помітила за собою, що відчуваю найбільший спокій, коли найменш спокійно у державі. Тому я була найспокійніша в ніч з 18 на 19 і з 19 на 20 лютого на Майдані (час масових розстрілів – ред.).

У справді важливі для країни моменти, коли штормить, вмикається якесь внутрішнє підживлення. Ти розумієш, що маєш брати кермо до рук і бути максимально спокійним. А коли перед тобою ідіот, і часом тебе цей ідіот навіть роздратує, то це не вартує навіть обговорення. Ну, подумаєш, вилив на нього холодної води…це хіба якийсь переступ? Переступ – коли всі в паніці, і ти теж панікуєш. А коли всі в паніці, а ти спокійний – це нормально.

Звідки у Вас така лінія поведінки?

Це народилося в мені під час перебування у Верховній Раді, коли я переживала пекло і рай Майдану. Тоді я розуміла, що не маю права додавати собою ні розгубленості, ні песимізму, ні розпачу, ні сліз. Я згадала слова Дудаєва: «Не заплачемо, не забудемо, не пробачимо».

Я не плачу тоді, коли плаче більшість. Я плачу тоді, коли вона сміється. Така от у мене «реакція навпаки». Крім того, я не маю властивості плакати, коли мене б’є, копає, ображає, поливає брудом ворог. Я можу розплакатись, коли мені хтось подасть руку підтримки. Плачте перед Богом – смійтеся перед людьми.

Ті ж Ваші недруги стверджують, що Ваша українізація – то лише спосіб самопіару…

Я абсолютно зреалізована в житті людина. Я – доктор філологічних наук,  професор. А вони просто безсилі перед пасіонарною особистістю. Смію себе такою називати. У мене все є, мені нічого не треба, крім одного: я в себе в країні маю бути пані! Якщо хтось урізає мені мої можливості панського існування, я даю дуже наступальну реакцію. Вони звикли до потульного, толерантного, чемного українця, який думає тільки про те, як догодити сусідові. А я про це не думаю.

Пригадую, у Потебні був такий епізод…

Темна ніч, стукіт у двері, типовий українець.

- Хто там?

- Переночевать пустишь?

- Заходь.

Українець пускає москаля до хати, кладе його спати у найліпшому місці. Раненько, вибачаюсь, питає, може, той вже нарешті піде. На що москаль каже: лапті під п’єцом мої – то і дім мій.

Що б відповіла Ірина Фаріон у такій ситуації: «Та ти чого шастаєш там? Пензлюй звідси, рагулю, ти чого не спиш, ти якою мовою до мене говориш?»

А пам’ятаєте, як убили Леонтовича? Батько вночі відкрив дверні НКВДистові.

Та схаменіться, українці! Вам стріляють в обличчя від століття до століття! А ви весь час намагаєтеся домовитися з ворогом. Шевченко вам каже: «Блаженний муж не вступає на лукаву раду». А ви хочете мати свою державу, домовляючись з ворогом. Ви будете мати і війну, і ганьбу. Уже таке маєте – і нічого іншого.

Для мене українізація – спосіб життя. Я хочу забезпечити своїй внучці не місце під сонцем, а панування у своїй країні. Українець має нарешті напрацювати експансивний світогляд, він має бути мілітаристом. Ми з нації жертв маємо стати нацією-месником!

Українофоби звикли жити за матеріальними чи рабськими категоріями: потрібен хазяїн, якому я служитиму, який відрахує мені бабло. А тут ні хазяїна, ні бабла ця баба не має. Значить, вона ненормальна! Може, мені ще лягти в психдиспансер, щоб їм легше стало? Щоб вони нарешті зрозуміли, що такий типаж існує в світі, плодиться і ніколи не зміниться.

Відомо також, що перед розвалом СРСР Ви вступили до КПРС. Тепер Ви – націоналістка і живете українізацією. Як це пояснити і пов’язати?

Є книга, видана 1999 року, де я описую епізод спілкування зі своїм святим учителем, тодішнім секретарем партійної організації Теофілом Комаринцем. Він пропонував мені вступити до КПРС, а я реготала і запитувала, для чого мені це потрібно. Професор пояснював: щоб знищувати їх ізсередини.

Я таки вступила. А знаєте, що ми зробили? Випустили газету, присвячену Василеві Стусу! Далі засідала партійна група, мене звинуватили в націоналізмі, в тому, що «знайшла якогось концтабірника і присвятила йому цілу газету». Це був 1988 рік. Наступного року моя історія з КПРС закінчилась.

Теофіл Іванович був першим секретарем, який українізовував філологічний факультет. Він відродив кафедру фольклористики на місці кабінету наукової комуністики. Він у прямому значенні з допомогою священиків, які прийшли до університету Франка із кадилами, викурив комуністів з того кабінету. Тому, якщо членство у КПРС – найбільший мій політичний гріх, то ці люди публічно називають мене святою.

Яна Федюра, «Вголос»

 


КОМЕНТАРІ

Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm