Шинельний ніс Луценка

Луценко стає схожим на Брєжнєва. Фотка на якій він розвалився в позі Леоніда Ілліча не поставлена в фоторяд з етичних міркувань заради Вашого ж сну.

Термінатор з рівного місця приїхав до Львова на революційному коні, щоб загрузити місцевих ментів глупими пред'явами, наїхати на начальників відділів і попресувати середній офіцерський клас. Опускалось все, що рухалось, стояло чи сиділо. Кожне мєнтовське сідалище лайфилось ці 2-ві години на абсолютній стрьомі.

Але заради чого? Заради показушного розбору польотів київським бомбардувальником ЛЮ-08ММ (Луценко Юра 2008 рік Майбутній Месія). Фугасіки то в Луценка холості і атака в дусі станіславсього невірю.

Луценко, тіпа, великий начальник. Ще вчора він був ніким, а сьогодні – він вже став всім (в певних колах). Він забув про "Шинельку" Миколи Васильовича Гоголя, хоча кожного форуму видавців затарюється стосом літератури, напевне на кулінарну тематику.

Він забув про містичний досвід, тіпа великого боса, який схотівши повимахуватись перед своїм дружбаном, просто так, безпричинно наїхав на бідного Акакія Акакієвича, в якого забрали щойно пошиту шинельку.

Акакій Акакієвич з того горя захворів і помер. А згодом блукав нічним Пітером в пошуках великого боса, зриваючи з перехожих шинелі. Знайшовши ж боса на кінному шляху до коханки, привид Акакія Акакієвича зірвав з нього шинель та перелякав його до срачки. Бос повернувся додому до законної дружини і більше без потреби не грузив простий нарід. Його навіть совість мучила.

Совість Луценка мучити не буде, бо файтінг був показушний. Та й ментів, яких він дрючив також не шкода, на відміну від бідного Акакія Акакієвича. Єдина схожість з бідним Акакієм Акакієвичем у деяких ментів була у тому, що вони не могли зібрати до купи 2-ва слова, висловлюючись лише одними цифірками і дієсловами.

Луценківський цирк безсоромно сипав плоскіми і не дуже жартами. Проста ментовська аудиторія тому сприяла. Якби не було преси там би літали матюки. Мужики, бля, це сила!

Не дивно, що колишній десантник, а теперішній тевео львівського губернатора Микола Кміть рубався в цій лінгвістично-евфімістичній атмосфері, як риба у в {оді}, соррі за каламбур.

Він навіть похвалився перед всякими там паразитам та разхітітєлям социалістіческой собствєнності своєю влучною стрільбою та кучністю кулізації. І все це в контексті якихось бритоголових менів в Пустомитіському районі. На увесь цей контекст, переляканий Луценко кинув хохму на тему: "чи встановлені ці бриті особи?"

Ну й далі в такому дусі термінаторного месії з його тупими приколами. Шо, тіпа, мало бути смішно.

В Гоголя сам Кафка вчився своїх перетворень, а тут якийсь жучок Луценко піхає всім і вся свої високоморальні етюди, клоун албібекний.