Хорунжівський централ, південний вітер

Хорунжівський централ, південний вітер, бризом з Тернополя – бухгалтерський звіт. Екскурсійний Ющенко у Львові повторює маршрут бойової слави Януковича під час його останнього візиту.

Покладання квітів Шеві та зустріч з пенсіонерною інтелігенцією Львова у її майже останньому прихистку від злих сил – театрі Заньковецької. Один в один Ющенко копіює Януковича, можливо, такими ритуальностями закликаючи Долю на наступні президентські вибори.

Успішно розігруючи карту свого допотопного месіанства, Ющенко припливає у гості до львівського Тараса не в день його народження, а в день його панахидності, щоб ще раз посумувати над невиправною людською природою. Та не варто забувати про відсутність над його головою президентського німбу. Скинувши зайві гарантні обмеження Ющенко навіть дещо повеселішав, почав навіть жартувати та один фокусним рухом переформатував цю тужливу кобзарську добу у день народження своєю онучки. Ліза Ющенко народила Варю Ющенко – і тут Фаріон могла б заскреготати зубами від такого бардаку у славному сімействі.

Як й Януковича, аншлагова Заньковецька зустрічає Ющенка оваціями, що переходять в ніагаристий водопад. Інтелігенція – аналогічна тій, що була на зустрічі з Яником. Ансамблі та актори кочують улюбленцями від одного політика до його відомого супротивника.

Дитячий бенд "Цьомочки" дуже любить Тимошенко, кайфує від нього й проющенківська інтеліга. Кайфує від того славнозвісного ефекту дитячого невимовляння букви -р, що так граціозно белькотується в овальне -л, від якого стрункими рядами Заньковецької хвилясто пробігає щось подібне до оргазму. Підсумовано цю містерію духу можна назвати аудіовізуальною педофілією платонічного характеру.

Бонусом до такої перверзійності пішов формат "заньківчанських вечорів" з його гіпервойовничим мазохізмом. Жіночки в поетичному екстазі ледве не рвуть собі волосся на підстилку Пегасу. Чоловіки – не такі істеричні, як кобіти, але калічать себе гірше останніх. Кобіти ж випускають свою істерію у зал, а хлопчики – мужньо стримують її у собі, бо така чоловіча природа.

Головне послання Ющенка присутньому людство записалось у той факт, що він не вважає себе переможеним. Те, що багато хто вважає повним абзацом Ющенка – насправді тактичний хід, який зрозуміють лише років так за 200. Найголовнішим є те, що Ющенко вважає себе новатором, якого не розуміють сучасники і, можливо, що зрозуміють лише їх далекі нащадки. Те ж нагородження Бандери Героєм України в останньому вагоні – це тактичний хід дуже розумного стратега В. Ющенко.

Для гіперболізації свого прогресивного мислення у яке не може врубатись більшість, Ющенко порівняв себе з геліоцентричною діяльністю Коперніка (хоча мав назвати Джордано Бруно), якого за то спалили і лише з розвитком науки – прославили. Таке славне порівняння Ющенко повторив, як справжній месія – двічі. У Заньковецькій – він безпрізвищно згадав відомого вченого і спалив його на ватрі. На зустрічі з журналістами в ЛОР – він вже назвав прізвище польського вченого (хоча мав назвати італійського монаха), але щоб не псувати україно-польську дружбу, для спалення Коперніка він вже вжив не заангажоване слово "ватра", а більш нейтральне "вогнище".

Щоб трохи наближитись до народу після такої егороздутості, Ющенко використав у стінах Заньковецької достоєвський фокус Януковича. Ющенко забув, як називаються очільники Грузинської Православної Церкви і мовчки попросив підтримку залу. Екс-губернатор Олійник, який увесь цей час шукав кота Шрьодінгера в темній кімнаті, моментально зорієнтувавшись після пошукової паузи Ющенка, випалив – католікос, здивувавши своєю ерудованістю не одну христаянську душу в Заньковецькій.

Усвідомлюючи свою верховність в умах присутніх інтелігентів, Ющенко ще й вирішив полоскотати їх мазохістичні схильності. Заради загального сміху він пройшовся білоруською душею Януковича та незрозумілою Тимошенко. Для загального щастя – він ще й назвав Тимошенко політичною вдовою, яка вбиває усіх своїх членистоногих друзів та вампірськи на них паразитує. Зрозуміло, що інтелігенція від таких фокусів реготала і аплодувала майже стоячи, а хтось – й лежачи.

Зіпсували цей радісний день Ющенку лише журналісти. Вони почали в нього допитувась навіщо він в останні дні свого президенства пороздавав стільки державних нагород своєму оточенню та усій королівський раті. І тут вже сам Ющенко впав в позу ембріона та почав ображено кардіограмити, що він Президент – і кого хоче, того й нагороджує.

За цим афоризмом мала бути крапка, але Ющенко навіщось почав розповідати про свої страждання, операції та триразову зміну сорочок. Мучеництво Ющенка якось взагалі не вразило журналістів і вони попросили його простіше відповідати на запитання. Ющенко попросив журналістів ставити прості запитання. Ваннікова попросила журналістів поважати президента Ющенка. Журналісти здивовано сказали, що Ющенко – колишній президент. Ваннікова сказала журналістам – що колишніх президентів не буває.

Ющенко поїхав до Лізи та Варічки, самопроголосивши себе ще раз невизнаним сучасниками пророком. Як колись сказав Шерлок Холмс: "легше у тигриці забрати тигренят, ніж у жінки – її ілюзії". На цій негендерності й фінішується романтичний серпанок у німбі Віктора Ющенка, який приїхав до Львова з проханням об'єднуватись навколо справжніх цінностей.

ВІДЕО

ФОТО

фото: kinomania.ru