Зацікавився Гордон, хто ця пані Фаріон?

Депутат Верховної Ради України, член Політради ВО "Свобода", мовознавець
В етері 112 каналу 16 листопада 2017 року представник жовтої преси, очільник шарлатанів-ворожбитів, істота, що ЄДИНА як член БПП у Київраді не голосувала за перейменування Московського проспекту іменем С. Бандери (назвав його «нацистським прихвостнем», див. http://www.vorog.info/ дмитро-гордон/) Гордон сказав, що стежить за моєю діяльністю, з якої начебто випливають два висновки: або я агент ФСБ, або психічно хвора…. То щоб цей бідолаха не дуже напружувався над незбагненністю моєї персони, подам йому тезово, що найхарактернішого зробила «психічно ненормальна агент ФСБ» Ірина Фаріон для нашої великої української справи.

1. У листопаді 1998 року спільно зі студентами-архітекторами та дизайнерами Національного університету «Львівська політехніка» зініціювала та організувала унікальну виставку плаката на мовну тему «Передаймо нащадкам наш скарб – рідну мову». Це було несподіване відродження мовного політичного плаката у студентському середовищі, що призвело до неочікуваних і дуже важливих політичних наслідків. Виставка швидко вийшла за межі Політехніки й набула системного щорічного характеру: тривала в листопаді від 1998 до 2008 року із залученням сотень студентів різних вишів Львова, зокрема державного коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша та Львівського інституту банківської справи. Основне завдання виставки: максимально спопуляризувати націєтвірне та державотвірне значення мови, довести, що мова – це не засіб спілкування, а визначальна ознака нації.  Студенти знайшли блискучі форми розкриття цієї проблеми через синтез зображення і гасла.

У грудні 2003 року сталася безпрецедентна подія: голова ради російського молодіжного братства у Львові Кирило Арбатов звернувся до Галицького райвідділу міліції Львова з вимогою притягнути мене до кримінальної відповідальности начебто за розпалювання міжнаціональної ворожнечі, порушення Конституції України та низки статей Кримінального кодексу. Бурю викликав особливо промовистий плакат студентки Інституту архітектури Юлі Пєцух «Не знаєш? Не розумієш? Не шануєш?» (зображено поїзд і стрілка руху в бік Московії), який студенти з нагоди Дня української писемности розклеїли по Львову. Голова російського товариства ім. Пушкіна у Львові О. Свістунов щодо цього заявив: «Я не можу викладача звинувачувати в чистому вигляді ворожнечі, але в провокуванні – так. З нашого боку такого провокування не має. Ви не почуєте, щоб від російськомовного населення були гасла чи заклики до міжнаціональної ворожнечі. Ми намагаємося запобігти широкому конфлікту, аби не наступити на ті ж самі граблі й аби знову не спалахнув націоналізм, як це було на початку 90-х» («Аргумент-газета», 11.02.2004). Натомість виконувач обов’язків начальника міліції м. Львова М. Курочка відхилив вимогу порушити кримінальну справу: «Кримінальну справу щодо розпалювання міжнаціональної ворожнечі ми не порушували. Ще в грудні працівники міліції дали відмову, однак Російське молодіжне братство з цим не погодилося і 20 січня подало повторну скаргу. Ми знову відмовили у порушенні кримінальної справи, і матеріали скеровуємо в прокуратуру» («Аргумент-газета», 11.02.2004).

Після цих безглуздих звинувачень ми видали зазначений плакат багатотисячним накладом і максимально поширили його по Львову через більшість навчальних закладів, а також зібрали сотні підписів від львів’ян на підтримку поширення саме цього плаката і виставки загалом. Зрозуміло, що «молодьожноє рускоє общєство» існувати перестало… Впродовж наступних років працювали ще натхненніше і видали чотири добірки мовних плакатів «Мова – твого життя основа» (2001), «Я на сторожі коло їх поставлю слово» (2002), «Мова – краса і сила» (2007), «Слово – меч духовний» (2012), які поширили по всій країні та за кордоном і провели десятки виставок у таких містах: Ніжині, Києві, Острозі, Житомирі, Прилуках, Харкові, Сумах, Чернівцях, Ужгороді, Хусті, Одесі, Донецьку, Херсоні, Трускавці, Коломиї, Івано-Франківську, Кам’янець-Подільському, Луцьку, Тернополі, Кременці, Чернігові, Фастові, Черкасах, Кременчуці, Полтаві, Нетішині, Борисполі, Надвірній, Косові, Мені, Коропі…. Єдиний виш, що відмовився розмістити цю виставку у 2013 (!!) році, – Києво-Могилянська академія.

За патріотичне виховання молоді Ліга українських меценатів відзначила мене премію ім. Олекси Гірника (2004). Саме з цих виставок і почалося моє входження до великої політики. Олег Тягнибок, тоді як депутат Верховної Ради, виступив із публічною підтримкою мене на вічі у Львові 8 лютого 2004 року. Так я познайомилася із націоналістичною партією СНПУ, політична позиція якої була моїм природним світоглядом.

2. У 2006–2012 роках як депутат Львівської обласної ради від ВО «Свобода» зініціювала низку резонансних мовно-політичних акцій та рішень:

а) започаткувала рекламний проєкт «Скарб нації» з популяризації на світловій рекламі визначних постатей нашої культури та політики у формі поєднання портрета та словесного гасла (створено понад 100 рекламозображень);

б) створила рекламний проєкт з культури мовлення у транспорті «Мова на колесах» з метою популяризації культури спілкування у публічних місцях;

в) поширила у дитячих садочках плакати на мовну тематику і провела низку заходів у дитсадках із культури використання питомих форм власних назв (антропонімів);

г) напрацювала рішення Львівської обласної ради про заборону музичного супроводу у транспорті (рішення № 325, п.3.6.5 від 20.12.2011  р.);

ґ) як депутат ініціювала створення постійних курсів вивчення української мови (рішення № 818 від 23.01.2009 р.);

д) вперше в українській історії депутатства започаткувала десятихвилинки з культури мовлення на сесіях Львівської облради, на основі яких створено монографію «Мовна норма: знищення, пошук, віднова» (2009, 2010, 2013, 2014 рр.), що вийшла багаторазовими виданнями і тисячними накладами,

е) зініціювала посаду радника-редактора в облраді;

є) напрацювала Положення до заснованої Львівською обласною радою премії ім. Степана Бандери (ініціятор О. Панькевич);

ж) з метою популяризації та промоції української книжки заснувала унікальний в Україні проєкт «Від книги до мети» (2011–2017 рр.) зі щомісячного запрошення до Львівської політехніки знакових особистостей націоналістичного світогляду з презентацією їхніх праць. За шість років системної роботи у проєкті побувало  55 авторів і відбулося  48 презентацій. Видано чотири підсумкових альбоми «Від книги до мети» (див. сайт проєкту http://www.vid-knyhy-do-mety.info/).

 За просвітницьку діяльність стала лавреатом премії ім. Б. Грінченка (2008 р.),  за пропаганду і популяризацію української книжки – лавреатом премії ім. Дмитра Нитченка (2013 р.).

3. У 2012 року обрана депутатом Верховної Ради України від ВО «Свобода» по мажоритарному окрузі м. Львова, була заступником голови комітету з питань освіти і науки ВР (2012–2014 рр.):

а) ініціювала публічне закрикування в парламенті всіх депутатів, що виступають недержавною мовою, у результаті чого кількість годин звучання російської мови зменшилося в 3,1 раза: якщо протягом другої сесії VI скликання мова окупанта лунала 560 хв. (263 виступи), то протягом другої сесії VII скликання – лише 180 хвилин (144 виступи);

б) вперше на комітеті з питань освіти і науки публічно змусила депутата від ком партії Зубчевського спілкуватися державною мовою, назвавши його «виродком» через використання російської мови. За образу «чести» він подав до суду. Шевченківський суд м. Львова присудив сплатити цьому виродкові 20 тисяч гривень, проте Вищий спеціялізований суд скасував це рішення;

в) ініціювала Подання до Конституційного Суду про неконституційність ухвалення у липні 2012 року у Верховній Раді закону «Про засади державної мовної політики» Колесніченка-Ківалова і виступила з доповіддю в КС 13 грудня 2016 року як суб’єкт цього подання. Досі КС не проголосував за скасування путінського мовного закону;

г) напрацювала знакові законопроєкти: про запровадження мита на російськомовну книжку (№ 2978, 2979, 2980), про кримінальні покарання за дії, спрямовані проти державної мови (№ 2601), про викладання винятково державною мовою у вишах (№ 1187-1), про утвердження державної мови (№ 1233), про внесення змін до закону про нацменшини з метою їхнього облікування та інтегрування в український простір (№ 2127а), про вилучення з науково-правового простору терміна «велика вітчизняна війна» (№ 2231а), про звільнення Д. Табачника з посади міністра освіти і науки (№ 4175), про посмертне присвоєння Героям Небесної Сотні звання «Герой України» (№ 4213 від 23.02.2014!) та ін.

ґ) звернулася до Уряду А. Яценюка, зокрема міністра юстиції Петренка, з вимогою повернути графу національність до актів цивільного стану і отримала відмову (див. http://blogs.pravda.com.ua/authors/farion/53ec980d4f0c0/ від 14 серпня 2014 р.);

д) як голова Наглядової ради Міжнародного конкурсу знавців української мови за найкраще знання української мови заснувала премію ім. Олени Пчілки (200 у.о.);

е) стала ініціятором та автором телевізійного проекту «Велич особистости» на каналі «Рада» з метою популяризації знань про знакові постаті української історії, культури, політики (станом на 2017 рік створено 125 програм! Див. https://www.youtube.com/playlist?list=PL4I-CMZOQlZJmDubN47F6l34ZdNxSApl-).

Нагороджена Почесною грамотою Верховної Ради України за вагомий внесок у розвиток вітчизняної освіти, удосконалення сучасної нормативно-правової бази освіти і науки.

4. Як доктор філологічних наук, професор створила сім монографій: «Українські прізвищеві назви Підкарпатської Львівщини наприкінці ХVIII - поч. ХIХ ст. (з етимологічним словником)», 2001 р.; «Правопис – корсет мови? Український правопис як культурно-політичний вибір», 20042011 рр.; «Мова – краса і сила: Суспільно-креативна роль української мови в ХI - середині ХIХ ст.», 2007, 2009, 2010, 2011рр.; «Отець Маркіян Шашкевич – український мовотворець», 2007, 2011 рр.; «Мовна норма: знищення, пошук, віднова», 2009, 2010, 2013 рр., докторська монографія «Суспільний статус руської (української) мови у ХIV – ХVII ст.: мовна свідомість, мовна дійсність, мовна перспектива», 2015 р., «Мовний портрет Івана Пулюя (за листами мислителя)», 2017 р., посібник «Мовна норма: пошук істини», 2017 р.; уклала збірку  афоризмів та сентенцій Юрія Іллєнка «Криниця для спраглих», 2010 р. та написала брошуру-лекцію з компакт-диском «Степан Бандера – практик, теоретик, містик націоналістичного руху», 2010, 2013 рр., написала понад сотні наукових статей з ономастики, культури мовлення, історії мови та ін.

 За наукові досягнення, зокрема монографію «Суспільний статус руської (української) мови у ХIV – ХVII ст.: мовна свідомість, мовна дійсність, мовна перспектива», стала лавреатом премії ім. Івана Огієнка (2016 р.).

Я думаю таваріщ Гордон цього до кінця не дочитає. Воно й добре. Бо це зовсім не кінець, хіба  якась частинка нашого спільного великого Українського Шляху до самих себе.

 

 

 


ЗА ТЕМОЮ
КОМЕНТАРІ

Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram