Останній бій Спиридона Черкасенка

Заслужений вчитель України, засновник групи аналітиків "Галицький аналітичний центр"

Уже в часі незалежної  України ім’я забутого поета, письменника, педагога, перекладача, журналіста і публіциста Спиридона Черкасенка (1876-1940) знову стало, як і його твори, доступними до всіх, хто вважає себе прихильником рідної літератури.

За радянських часів твори С.Черкасенка опинилися за трьома замками більшовицької цензури і до самого розпаду СРСР, були вилучені для користування небайдужих до творчості письменника людей.

У моїй домашній бібліотеці зберігається перший том «Творів» С.Черкасенка (П.Стаха), що був виданий у 1920 році в Києві-Відні у Видавничому Товаристві «Дзвін» з присвятою: «Дорогому Другові Юркові Сірому присвячує сю книжку П.Стах.»  Цей двотомник поезій С.Черкасенка є нині бібліографічною рідкістю.

Незважаючи на те, що поет є уродженцем східних земель України, на нашу думку, його патріотичний світогляд, утверджувався на Західній Україні, де він деякий час проживав, рятуючись від більшовицької дійсності.

Радянські пропозиції повернутись у Радянську Україну і обіцянка всяких благ, не зламали  поета-патріота і він продовжував свою творчість поза радянською реальністю, яка в кінці 20-х-30-х років перемолола майже всіх письменників Національного Відродження і в тому числі чимало друзів і приятелів С.Черкасенка.

Нелегко поету довелося творити і в умовах румунського чи польського режимів на заході України, бо і тут він зазнав різних утисків. Але це був не сталінський молох.

Ми не можемо в невеликій статті охарактеризувати весь творчий доробок С.Черкасенка, а торкнемося його поезії, пов’язаної з національно-визвольною війною галичан, і, зокрема, героїки Українського Стрілецтва. У двотомнику (див І-й том) в поета є цикл віршів, що називається «Братам галичанам». Їх сім. У вірші «Стрільці» поет порівняв УССів з орлами:

Та жив ще дух високий

І міць не втята,

Бо з гір нові потоки

Зі скель орлята.

Заллють ворожі лави

Дістануть неба…

На полі смерти-слави

Плачів не треба!

Січовим стрільцям-орлам поет протиставляє ворогів-круків, що змальовані в поезії «Останній бій»:

Гей, до бою… Круки низько

                              Ворог близько:

Уставаймо – ж – ще не пізно,

Рушим гордо, сміло, грізно

І здобудем волю нині –

                              Україні!

Поет – символіст С.Черкасенко, був активним учасником національно-визвольних змагань і він суворо засуджує польську агресію на західноукраїнських землях. У його поезії «Наш псалом» читаємо:

Замість розпуки. Грізний ураган

Роздуємо в серцях знебулих,

І затремтить зрадливий шляхтич-пан

Як трясся і в часах минулих.

Поезія С.Черкасенка – це національно-поетичні гасла, спрямовані на захист України, її державності, спрямовані проти ворогів усіх мастей, які замахнулися на волю народу, що повстав, щоб порвати кайдани гніту. В «Стрілецькому марші» звучать такі рядки поета:

Стрілець є волі син

Неволя не для нього!

Здобуде щастя він

І для народу свого…

Молоді роки С.Черкасенко – це шляхи пошуку себе самого навчався  в семінарії і був майже атеїстом, розмовляв російською, а став переконаним українським патріотом. Він пережив дві російські революції, наші визвольні змагання, обидві світові війни! Жив в Російській імперії, в УНР, в Австрії і Чехії. Бачив червоний терор і вже в Чехії відчув коричневий подих фашизму. Але вільна Україна була його ідеалом. Читаємо:

А згине підлий лях

На згарищах відчини

Ми житимем в піснях

Свобідної країни!..

Поезія С.Черкасенка перегукується із стрілецькою поезією галицьких Січових Стрільців:

Сумний наш шлях

В тернах повився колючих

Над нами ворон кряче…

… Не дарма йдем

     Несем свій хрест недолі

І хоч тяжка дорога, –

Та розцвіли

Із мли проміння волі, –

Нас кличе перемога! -  читаємо в його вірші «Хресна путь», що був написаний у 1919 році, тобто в кривавий час Української Революції.

С.Черкасенко був у товариських стосунках з Грушевським, Єфремовим, Чикаленком, Русовою, Садовським та з багатьма галичанами. Знайомство і дружба з видатними українцями теж вплинуло на формування націоналістичного світогляду поета.

Поразку національно-визвольних змагань поет не прийняв як катастрофу. А навпаки. Він вірив у нашу вільну будучність. В поезії «В Карпатах», з циклу «Братам галичанам», поет писав:

Орел злетів: на чужину

Несе свої, ще свіжі рани

Плекає зненависть страшну,

Гартує силу рвать кайдани.

Поет не помилився. Він бачив спалах свободи в часі проголошення Карпатської України, перших героїв Карпатської Січі і вояків Легіону Р.Сушка.

Ще тоді, в далекому 1919 році С.Черкасенко писав:

Рушимо разом в бій кровавий

Будем битись до загину!

Ми запалим сонце слави,

Хоч поляжем за Вкраїну.

Боліла в поета душа за безіменні могили, де полягли українські вояки, що боролися за волю України. І в останньому вірші з циклу «Брати галичани» - «При дорозі» він писав:

Самотній хрест із написом коротким

Оздоблений у зіллячко-розмай:

«Тут Слави син впокоївся сном солодким

За волю-долю й рідний край».

Як щиро ці слова перемежовуються з поезією Богдана Лепкого.

Спиридон Черкасенко народився і виріс на Великій Україні. А в поетичному слові зберіг щось галицьке, поєднавши таким чином мрію про злуку і волю всього українського народу, бодай на своєму особистому рівні.

…Сплять наші поети і письменники вічним сном в Чехії, Німеччині, Франції, Канаді, Аргентині, в Польщі та інших країнах світу, куди їх закинула недоля.

Віримо в те, що їхній прах буде з часом перевезено в Поетичний Пантеон до Києва. І серед них – буде Спиридон Черкасенко. І читаємо його віщі слова:

Нехай – же хтось тепер здола

Нас закувати у кайдани:

Не схилим гордого чола

І не потішаться тирани.

Ігор Федик

 

 

 

 


КОМЕНТАРІ

Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram