«Недоторканність зникне, якщо загроза з боку вулиці буде серйознішою, ніж кримінальне переслідування»

В Україні уже 26 років перед виборами усі політичні сили обіцяють зробити одну річ: назавжди позбавити депутатів недоторканності. На хвилі популізму ці політсили отримують владу, а коли доходить до реальних дій, заявляють: «якщо позбавити депутатів недоторканності, то почнуться політичні переслідування. А суди і правоохоронці в Україні – корумповані». Все б нічого, бо судова та правоохоронна система у нас таки наскрізь уражені корупцією. Але є один нюанс: мільйони українців виживають у цій системі. А ті, хто може змінити закони, банально прикриваються статусом.

Засідання Верховної ради 11 липня нам чітко показало – серед депутатів існує кругова порука, іншими словами «рука руку миє». Народні обранці, навіть маючи беззаперечні факти, не готові давати дозвіл на те, щоб собі подібних  притягнули до кримінальної відповідальності. І така система у нас триває уже 26 років.

Прикметним є те, що до 2014 року депутатську недоторканість зняли лише з 10 депутатів. І з усіх обґрунтовано - за кримінальні правопорушення. При цьому, окрім вбивці-Лозинського, жоден із нардепів не сів за ґрати в Україні. Вони або втекли за кордон, звідки згодом повернулись та знову стали нардепами, як от «опоблоківець» Вадим Звягільський , або ж їх арештували за корупційні дії за кордоном, як це було з Павлом Лазаренком.

Українських нардепів позбавляли недоторканості в основному через корупцію та вбивство. Приклади

Чи позбавить добровільно ця Верховна рада себе недоторканності? Які можливі сценарії позбавлення народних депутатів імунітету? Яку форму має депутатська недоторканність у розвинених країнах світу? Про це «Вголос» запитав у філософа Сергія Дацюка, політолога, директора Агенства моделювання ситуацій Віталія Бали та політолога Ярослава Макітри.

Судячи з останніх подій, чи вистачить у депутатів  політичної волі позбавити себе імунітету?

Віталій Бала:

Зняття депутатської недоторканності – це головний міф української політики. Ми пам'ятаємо, як не одна політична сила починала свою передвиборчу кампанію саме з цієї обіцянки.

Натомість 11 липня ми побачили, що ці депутати не проголосують за позбавлення себе недоторканності. У цій Верховній Раді багато негідних, аморальних людей. Бо те, що було 11 липня, може поставити уже питання не про зняття недоторканності, а про надання громадянам права на доторканість депутатів. Останні події у Верховній раді показали, що ця Верховна рада є суспільно нелегітимною.

Ярослав Макітра:

Після цих подій у Верховній раді дійсно складно уявити, щоб ці нардепи позбавили себе недоторканності. Нардепи готові йти всупереч Генпрокуратурі, президенту, народу, нести політичні ризики, але міцно триматися за недоторканність. При цьому - пояснювати свою позицію ефемерними історіями про погане українське правосуддя чи упереджених правоохоронців. Тобто погані закони і корумповані суди можна застосовувати до звичайних громадян, а до них – ні.

Сергій Дацюк:

Правова система не працює: ані зміни до Конституції, ані поверхова люстрація правового середовища, ані недолугі спроби Генпрокуратури ситуацію змінити не можуть. Цей Парламент ніколи не позбавить себе імунітету.
Адже за деякими підрахунками, до третини народних депутатів заслуговують на те, аби опинитися на лаві підсудних. До злочинців у парламенті слід віднести і представників київської муніципальної влади часів кривавого президента, і нинішнє ближнє коло президента, яке є тотально корумпованим. Сьогоднішня ситуація кругової поруки в Парламенті показує неспроможність нових антикорупційних органів долати корупцію та неспроможність нового Генпрокурора переслідувати владних злочинців.

Ви говорите про кругову поруку, а нардепи про політичне переслідування. Скількох депутатів за часів Незалежності позбавляли недоторканності і через що?

Сергій Дацюк:

З 1991 року було більше десяти випадків, коли з депутатів у Верховній Раді знімали недоторканність. Але імунітету їх позбавляли лише у тих ситуаціях, коли уже не можна було далі терпіти. Це були серйозні кримінальні злочини, а не політичне переслідування. Були кричущі факти причетності цих депутатів до кримінальних правопорушень.

Але зняти недоторканність  - не означає посадити. От подивіться, хто з тих, з кого зняли недоторканність, сидить? Окрім вбивці Лозинського – ніхто. Інші дуже добре себе почувають.

Віталій Бала:

Коли ця політична парасолька під назвою «депутатська недоторканність» буде забрана, не буде ніяких розмов про політичні переслідування. Бо будь-яку кримінальну відповідальність, як у нас це є, депутати називають «політичним переслідуванням». Тільки тоді,  коли у нашому законодавстві буде чітко прописано, що нардепа не можна переслідувати тільки через депутатську діяльність, а не через кримінал – тоді з лексикону нардепів зникне термін «політичне переслідування».

Що означає -  позбавити недоторканності?

Ярослав Макітра:

Позбавити недоторканності – не означає посадити. Це вже питання до роботи правоохоронних органів.

Але недоторканність стимулює наших депутатів до нахабної поведінки. Вони, маючи разом з мандатом недоторканність, не бояться вчиняти корупційні дії. Ми бачили, якою була поведінка Розенблата та Полякова під час звинувачення їх у корупції. Так нахабно вони себе поводили тільки через те, що мали імунітет. Окрім того, елемент депутатської недоторканності стимулює нечесних чиновників, бізнесменів ставати депутатами, щоб в подальшому уникати кримінальної відповідальності за злочини, які не пов'язані з депутатською діяльністю. А якщо не буде депутатського імунітету, або він буде обмежений, тоді менше ділків прориватимуться у стіни Парламенту.

Віталій Бала:

Насправді в Україні має бути хоча б суттєве обмеження депутатського імунітету, щоб з одного боку дійсно не було переслідування за депутатську діяльність, а з іншого – не відбувалось те, що є зараз. На мою думку, народні обранці мають мати імунітет тільки на свою депутатську діяльність. А на інше, депутати, як і українці – ні. Тобто вони мають дотримуватись статті 24 Конституції України, яка говорить, що всі громадяни рівні перед законом. І я думаю, як тільки буде прийняте рішення про обмеження депутатської недоторканності, то дуже велика частина нині діючих депутатів просто не підуть у Верховну Раду. А це дасть можливість прийти у Парламент тим, хто дійсно хоче займатись законотворчою діяльністю.

Які можливі сценарії позбавлення депутатів недоторканності?

Ярослав Макітра:

Проблема з позбавленням нардепів недоторканності полягає у тому, що потрібно вносити зміни у Конституцію, в законодавство. А зробити це можуть лише народні депутати. Тобто самі нардепи повинні позбавити себе своїх привілеїв. Але саме недоторканність для частини депутатів, які перебувають у Парламенті, є найбільшою цінністю депутатського мандата. Тобто проголосувати за позбавлення себе недоторканності депутати можуть лише під колосальним тиском. І засідання Верховної ради 11 липня це яскраво продемонструвало. Особливо, коли недоторканності позбавляли Розенблата та Полякова. Адже вся країна бачить, як депутат займається корупцією, як заробляє на бурштиновій мафії, але при тому більшість у Верховній Раді не дає дозвіл на арешт.  Ілюзій, що цей Парламент спокійно та мирно проголосує за позбавлення себе недоторканності, уже ні в кого немає.

Тут найбільш ймовірним є той сценарій, що депутати проголосують про позбавлення себе недоторканості тільки під впливом українців, які вийдуть на масові протести. Тобто під впливом народовладдя.  Причому це відбуватиметься в таких умовах, що загроза для нардепів з боку вулиці буде значно серйознішою, ніж загроза кримінальної відповідальності. Тобто депутати мають розуміти, що якщо не проголосують, то можуть постраждати фізично. Народ їх має настільки залякати, що вони будуть готові навіть забрати у себе найцінніше. Це може бути повторенням сценарію 2014 року, коли владою став український народ.

Є ще один сценарій:  нардепи позбавлять себе  недоторканності наприкінці своєї каденції, коли вони знатимуть, що їх не переоберуть заново.

Сергій Дацюк:

Для того, щоб позбавити їх недоторканності, Україні потрібна нова Конституція, розроблена саме громадянським суспільством, а не правлячим класом. Це забезпечить нові правила гри, які встановлюватимуться в інтересах середнього класу та всієї громади, проти всевладдя олігархів та владних корупціонерів. Також ця Конституція від громади може виписати три цикли дочасних перевиборів як перехідний етап від олігархії до демократії. Так що через три або два роки на основі нового виборчого закону потрібно переобирати президента та парламент. Україні ці три цикли  дочасних виборів потрібні. Це зможе забезпечити практично безкровну люстрацію правлячого класу.

Вірогідним є той сценарій, що спротив громадськості може призвести до того, що депутати позбавлять або обмежать себе недоторканності, до прикладу, як це є у цивілізованих країнах.
Є інший сценарій – залишити все, як є.  Але тоді Україну чекає громадянська війна в тому чи іншому вигляді та подальший розкол країни.

А як регулюється депутатська недоторканність за кордоном?

Ярослав Макітра:

У світі існує європейська та західна практика депутатської недоторканності. Але її основний принцип такий, що у кожній країні недоторканність, перш за все, стосується політичної діяльності нардепа. Тобто народний обранець не несе відповідальності за голосування за ті чи інші законопроекти у Парламенті, не несе відповідальності за свою політичну позицію. Депутатська недоторканність у розвинених країнах світу не стосується кримінальних правопорушень. До прикладу, у конституціях європейських країн йдеться по те, що депутат втрачає недоторканність, коли його зловили на злочині. При цьому парламент не потрібно просити про зняття недоторканності чи дозволу на арешт. Депутата-злочинця одразу арештовують. Такі закони діють у Польщі, Фінляндії, Німеччині тощо.

У деяких країнах світу член парламенту користується імунітетом лише під час сесій. Така система є у США та Японії, Бельгії, Великобританії, Ірландії, Ісландії, Нідерландах, Люксамбургу . Одним словом, мало де у світі є такі країни, як Україна, де депутатська недоторканність є синоміном беззаконня.

В тему:

В Україні депутат є фактично «безсмертним», а тому, вочевидь, у Верховну Раду йдуть представники бізнес-кіл, щоб переховуватись від правосуддя. Ось, що про недоторканність  говорить законодавство:

Так, стаття 80 Конституції гарантує народним депутатам України недоторканність.

Українські парламентарі не несуть відповідальності за свої висловлювання у Верховній Раді. Також депутати не можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності, затримані або заарештовані без згоди парламенту. Більше того, правоохоронні органи навіть не можуть розпочати розслідування щодо злочинів, скоєних народними депутатами, без попереднього погодження з парламентом.

Закон «Про статус народного депутата» та Кримінальний процесуальний кодекс передбачають, що за відсутності згоди парламенту на притягнення депутата до кримінальної відповідальності правоохоронні органи мають обмежені можливості у проведенні розслідувань щодо злочинів, скоєних депутатами.

Тобто без такої згоди слідчі не можуть проводити обшуки та огляд особистих речей у помешканні депутата, його службовому приміщенні та транспорті, не можуть затримувати нардепа, а також не можуть його прослуховувати, або проводити негласні слідчі дії щодо нього самого

Марія Бойко, «Вголос»

 


ЗА ТЕМОЮ
КОМЕНТАРІ

Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram