Останнє пленарне засідання Львівської облради серед іншого запам’яталося коротким, але як завжди, палким спічем екс-губернатора Петра Олійника. Він докоряв депутатам-бютівцям, що ті, всупереч стратегічній лінії Кабміну Тимошенко на енергозбереження і впровадження нових технологій у енергетику, не погодили клопотання для отримання спеціального дозволу ВАТ "Львівська вугільна компанія". Остання, як наголосив Петро Михайлович, є державною компанію, а отже має на такий дозвіл всі законні права.
Олійник дбає про державу! Це щось новеньке. Ми вирішили придивитися пильніше до цієї справи і виявили наступне: По-перше, ВАТ "Львівська вугільна компанія" лише на 37,23% належить державі. Причому і ця частка акцій, яка попередньо оцінена в 400 млн. дол., буде виставлена на продаж восени цього року.
По-друге, ВАТ "Львівська вугільна компанія" є правонаступницею усіх прав та обов`язків ЗАТ «Львівсистеменерго», які виникли під час оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства «Центральна збагачувальна фабрика «Червоноградська». Саме з «Львівсистеменерго» експерти пов’язують бізнес-інтереси і немалі статки – 25 млн. дол.. - Олійника. І хоча він в коментарях заперечує це, але ми не пригадуємо, щоб ця інформація була офіційно десь спростована, тобто, наприклад, в суді чи виданнями, які її подавали. Якось так мляво Олійник спростовує, на зразок: «Та які в мене гроші, та я ж всі статки передав дружині, коли подався в губернатори. А на посаді губернатора, самі знаєте – тільки каторжна праця…».
Отже при ближчому розгляді виходить, що Олійник дбає не про державні інтереси, і не про виконання урядової програми енергозбереження. Хто б міг таке навіть подумати! З його патріотизмом і кришталевою чесністю!
«Вголос» поцікавився, про суть клопотання ВАТ "Львівська вугільна компанія". Як з’ясувалося, компанія просить надати їй спеціальний дозвіл на право розробки корисних копалин на шахті «Тяглівська» № 1.
Наскільки нам відомо, раніше плани запуску у дію шахти «Тяглівська №1» декларувала державне підприємство «Львіввугілля». У грудні 2006 року колегія Міністерства вугільної промисловості схвалила пропозиції галузевих проектних інститутів стосовно доцільності будівництва вугільних шахт на 7 розвіданих геологічних ділянках Луганської, Донецької і Львівської областей з виконанням в установленому порядку техніко-економічного обґрунтування будівництва зазначених вугільних підприємств за трьома етапами: І етап 2007-2008 роки: шахти „Краснолиманська-Глибока", „Новосвітлівська", і „Червоноградська" №3; II етап 2008-2009 роки: шахти „Самарська-Капітальна" і „Боржиківська"; III етап, 2009-2010 роки: шахти „Добропільська-Капітальна" і „Тяглівська"№1. Остання з проектною потужністю 1500 тис. тонн вугілля на рік.
Тобто, державна компанія «Львіввугілля» вже вклала гроші в розробку проектів цих шахт, а тепер з’являється приватна по-суті структура, яка хоче отримати, нехай і не зовсім безкоштовно, дозвіл на видобуток вугілля на цій шахті.
"Тяглівська" – це не старе підприємство, яке вже виробило свій ресурс, а шахта перспективна, на якій можна буде добре заробити. Отримавши доступ до розробки вугілля на Тяглівській вже зараз, тобто до початку приватизації підприємств вугільної галузі, ВАТ "Львівська вугільна компанія" створює для себе режим максимального сприяння на майбутнє. Адже після завершення процесу приватизації вона точно зможе закріпити за собою бодай цю одну шахту і непогано на ній заробити.
Подібні оборудки є можливими насамперед тому, що Львівській облраді, яка вже навела порядок у майнових питаннях, ще дуже далеко до повної прозорості у питаннях видачі різних ліцензій: екологічних дозволів, дозволів на розробку надр тощо. Варто би депутатам навести лад і забезпечити прозорість у цих питаннях. І чому б не почати саме з питання погодження клопотання для отримання спеціального дозволу ВАТ "Львівська вугільна компанія"? А тепер коротке резюме для тих, кого вже втомили різні господарські питання і хто відразу заглядає в останній абзац статті, щоб зрозуміти про що, власне, у ній йдеться: Ми розповіли історію про екс-губернатора Олійника, який раніше не крав у цілій Львівській області, а тепер з'ясував, що халява скінчилася і настав час, коли вже треба домовлятися. А домовлятися екс-царю якось не випадає. Якщо справи підуть так і дальше, то скоро Петро Олійник житиме на саму зарплату. Драматизму і просто таки шекспірівського трагізму ситуації добавляє та обставина, що спостерігаючи за дружною і масовою підтримкою обласними депутатами питань, за якими стирчать вуха бізнес-інтересів нинішнього губернатора Миколи Кметя, Олійник міг пригадувати як ще донедавна йому добре велося на Львівщині . Не Олійник, а король Лір, просто король Лір. Пишу і плачу.
|
