Степан Давидяк, член фракції БЮТ Львівської облради, голова комісії з питань бюджету та соціально-економічного розвитку.
На останньому засіданні сесії обласної ради депутати врешті прийняли програму соціально-економічного і культурного розвитку Львівщини на 2008 рік. Степане Івановичу, чому процес прийняття програми тривав так довго?
То є наша біда. Біда навіть не цьогорічного бюджету, а того, що ми не переходимо на середньостроковий бюджет, середньострокові програми, живемо тільки по річних планах. Звідси й інші проблеми – невчасно затверджені Кабміном відповідні порядки використання інвестиційних, бюджетних коштів. Скажімо, до сьогодні ми ще не маємо затвердженого порядку щодо програми енергозбереження. А ми тільки після появи відповідної програми зможемо розбити ті кошти, які нам виділені на енергозбереження і направити їх в райони і міста, а вже там мають провести підготовчі роботи, тендерну процедуру і знайти організації, які будуть освоювати кошти. Як правило, це відбувається вже в другій половині року.
Саме тоді всі кошти похапцем стараються освоїти, щоб не довелося повертати їх в держбюджет. Така система абсолютно неправильна, вона створює багато проблем. Нам необхідно найближчим часом вирішувати питання переходу на середньострокову перспективу планування бюджету і відповідних регіональних програм. Прототипом цього є Угода щодо регіонального розвитку Львівської області між Кабміном і Львівською облрадою, яка й передбачає перехід на середньострокову перспективу планування й, відповідно, фінансування.
Окрема тема – це підготовка до Євро-2012, як складової програми на найближчу перспективу. На сьогодні програма по Євро-2012 прийнята тільки за основу на рівні міста, і тому ми не можемо прийняти її на рівні області. А основне фінансування по Євро-2012 має початися з 2009 року. Тому ми можемо говорити, що є ще час для підготовки і прийняття цілісного документу, щоб усі цифри, які предбачатимуться по Євро-2012 були закладені в бюджет. У нас є два документи, які ми мали би синхронізувати – це програма по Євро-2012 і регіональна угода. А з 2009 року у нас мало би бути вже три основні документи – регіональна угода як середньостроковий документ, програма по Євро-2012 і бюджет 2009 року. Саме наявність таких трьох документів дасть суттєвий поштовх соціально-економічному розвитку нашої території.
Наскільки профінансовані державні й обласні програми розвитку в цьому році?
Коротко зупинюся на динаміці фінансування програм з державного бюджету. Отже, минулого року розмір держфінансування становив 234,9 млн. грн. З них на субвенції – 176 млн. грн., на бюджетні програми – 58,8 млн. Відрадним був той факт, що ми все-таки отримали фінансування, але недоліком було те, що ми повернули в держбюджет 14 млн. грн. І це стало предметом дискусії, яка виникла на сесійному засіданні облради. Депутати були критично налаштовані щодо тих керівників, які не забезпечили належним чином освоєння коштів і вважають, що вони повинні все-таки нести відповідальність за такий підхід до справи.
У цьому році рівень фінансування з державного бюджету є дещо нижчим, хоча загальні цифри вищі – 263,5 млн. грн. Але з них на субвенції передбачається – 162 млн. грн., на бюджетні програми – 55 млн. грн. В цьому році відсутня досить важлива, як на мене, програма – субвенції на протиаварійні заходи і запобігання техногенних катастроф в ЖКГ. А саме у цій сфері у нас багато проблем, які, на жаль, вирішуються в недостатньому обсязі.
Щодо обласних програм, то ситуація є значно кращою. Якщо у 2007 році на обласні програми було виділено 119 млн. грн., то в цьому – 175,7 млн. грн.
Які основні пріоритети соціально-економічного розвитку Львівщини на 2008 рік?
Освіта. Ось найважливіший на сьогодні пріоритет в області, а може, і в державі. Ми вважаємо, що в цьому напрямку має бути, так би мовити, прорив. Минулого року по освіті фінансувалося 12 програм в обсязі 30 млн. грн., а цього року на їх фінансування передбачено 44,6 млн. грн.
Друга пріоритетна галузь – охорона здоров’я. Депутати облради розглядають сьогодні питання щодо умов перебування хворого у відповідних закладах, наприклад, обласних лікарнях – чи відповідають ці умови галузевим стандартам? Ми вважаємо, що не відповідають, і ставимо питання про те, чи можна розробити хоча б регіональні стандарти, які були б все-таки впроваджені. Поки що ми відповіді на це питання немає.
Цього року ми будемо вивчати ситуацію в лікарнях, умови перебування там хворих і думати, що можна реально зробити для того, щоб ситуація покращилася. Бо не секрет, що сьогодні кожен громадянин платить за лікування, хоча медицина у нас безплатна. Якщо ми вже платимо, то це повинно покращувати якість медичних послуг. Наше завдання – відслідкувати, скільки доплачують пацієнти і як це впливає на якість медичних послуг. Думаю, що цього року ми дане питання дослідимо і донесемо до громадян через ЗМІ, яка ситуація в області у сфері охорони здоров’я.
А які першочергові заходи в освітній галузі області?
Найважливішим сьогодні є підвищення якості навчання. Адже в 90-х роках ми наплодили ВНЗ і взяли кількістю, а не якістю. Це добре, що люди здобувають вищу освіту. Чим більше громадян мають вищу освіту, тим краще. Але зараз питання не в тому, щоб у нас було якомога більше фахівців з дипломами про вищу освіту, а в тому, щоб ця освіта була якісною. Ми ж себе просто обманюємо. Батьки вважають, що досить влаштувати дитину у престижний ВНЗ, і все буде добре. Це не правильно. Насправді важливо бути добрим фахівцем, і не обов’язково з вищою освітою. Отже, сьогодні вже час говорити про перехід до якості.
Для цього ми максимально збільшимо напрацювання по обласних програмах. Саме на обласні програми в освітній галузі виділено найбільші кошти. Ми продовжуємо працювати з опорними школами. Будемо впроваджувати програму "Шкільний автобус", на яку цього року ми точно отримаємо кошти, бо минулого, на жаль, не вдалося. Ми надіємося, що маючи свого міністра освіти, відповідне відношення до освітніх питань депутатського корпусу, та й керівництва обласної держадміністрації, нам вдасться через певне реформування освітньої галузі дати поштовх до тих позитивних процесів, які мають початися в державі.
Ще одна важлива проблема – у нас сьогодні практично знищена система профтехосвіти, яка готує кваліфіковані кадри для виробництва. За деякими підрахунками, кількість фахівців, які готують ВНЗ, завищена, а кваліфіковані робочі кадри, які сьогодні справді потрібні, ніхто, на жаль, не готує.
Тому ми плануємо зайнятися питанням ПТУ – розібратися, по перше з майном, яке там ще залишилося і вирішити, яким чином можна поповнити бази, а також провести відповідну роботу з керівниками підприємств, щоб вони зрозуміли, що питання підготовки молодих кадрів треба вирішувати спільними зусиллями, бо в іншому випадку ми скоро залишаться взагалі без робочих рук. Адже сьогодні підприємства по-всякому залучають до роботи пенсіонерів, бо молодих фахівців просто немає.
Які перспективи розвитку нашого регіону в економічному плані?
Я би сказав, що сьогодні досить незле виглядають показники ВВП. Якщо проаналізувати планові цифри, які в нас були в стратегії розвитку, то ми перевиконали цей показник. У нас темпи росту у 2007 році мали бути 108,5%, а фактично склали 112,9%. Добрі показники по прямих іноземних інвестиціях, вони перевиконані майже втричі – при планових темпах у 118% у нас вони склали 380%. Минулого року в економіку області було інвестовано 344 млн. грн. Правда, ми тішимося, що будуємо супермаркети і розважальні комплекси, а мене би більше тішило, якби ми будували заводи і фабрики.
Але ж Ви сказали, що немає кваліфікованої робочої сили.
Ця проблема повинна рано чи пізно вирішитися. Не може так бути, щоб не було кваліфікованих кадрів. Нам треба все-таки думати, як розвивати робочі місця не тільки в галузі торгівлі. Колись в області був досить потужний комплекс ВПК. А це – наукоємкі технології і хороші робочі місця, які треба було максимально зберегти. Але сталося так, як сталося. Сьогодні ж треба говорити про те, як далі жити. Хочу сказати, що за багатьма підприємствами нема чого жаліти. На Львівщині до 1939 року було всього 10% крупного бізнесу у сфері нафтовидобутку. А решта – малий і середній бізнес. Тобто, у нас крупного бізнесу не було традиційно.
Всі ці заводи і фабрики були набудовані після війни, і не за найкращими зразками. До того ж, вони протягом всього часу існування фактично не модернізувалися. У самому Львові було зосереджено більше 50% промислового виробництва області. Виходячи з того, що багато підприємств увійшли з часом у зону міста, з ними просто необхідно було щось робити – модернізувати, виносити за місто. Ці процеси мали би відбуватися керовано, але, на жаль, вони у нас пішли некеровано і промисловість була фактично знищена.
А що передбачено програмою у напрямку розвитку традиційного для області малого підприємництва?
Ми передбачаємо підтримку малого бізнесу і через протекціоністські заходи, і через різного роду підготовку структур, які допомагають малому підприємництву. На це виділено невеликі кошти і не можна сказати, що тут буде досягнуто прориву. Сьогодні розвиток малого підприємництва великою мірою залежить від тих заходів, які проводить держава – реформування податкової, дозвільних систем. Я би сказав навіть, від рівня культури керівництва тої чи іншої території. Ми ж усі знаємо, як поводяться дозвільні структури. І розпочати бізнес при високих ставках кредитів, і при сьогоднішній дозвільній системі непросто.
Що Ви можете сказати про транскордонний розвиток регіону?
Є певний позитив в цьому напрямку. За останні роки відкрито нові переходи, дещо розбудована інфраструктура. Надіюся, що до Євро-2012 ми суттєво поправимо справи, тобто збільшимо ще кількість переходів, побудуємо нові дороги і т.п. Я надіюся, що програма по Євро-2012 дасть серйозний поштовх у розвитку транскордонної співпраці. Можливо, дійдемо і до будівництва євроколії. Тут усе ще попереду.
Зараз активізувалася робота з Польщею щодо співпраці з містами. Проявляють інтерес до Львівщини й інші держави, наприклад Німеччина. Недавно ми були свідками початку будівництва в Миколаївському районі заводу сухих сумішей, ведеться проект будівництва нового цементного заводу. Як я вже казав, прямі іноземні інвестиції збільшилися у понад 3 рази. Це, без сумніву, позитив. Хоча, безперечно, якщо взяти до уваги, що нам треба, щоб переобладнати наші підприємства і реанімувати економіку, то цих коштів, звичайно, недостатньо. Тобто, іноземні інвестиції треба залучати ширше. Але це вже проблема не області, а держави. Це питання того, наскільки в державі створенні умови для інвестування економіки, наскільки комфортно почуває себе тут іноземець зі своїми інвестиціями.
Чи при роботі над програмою соціально-економічного розвитку Львівщини виникали протиріччя? Якщо виникали, то які і чому?
Знаєте, я маю досвід роботи як голова бюджетної комісії 1994-98 рр. і хочу сказати, що є суттєва різниця в роботі депутатського корпусу тоді і тепер. Кожна партія сьогодні хоче показати конкретні результати роботи. І ця конкуренція є корисною, бо кожна фракція старається скерувати свої зусилля на певну сферу як от, скажімо, БЮТ скеровує свої зусилля на освіту.
Коли відбувається підготовка сесійного засідання чи засідання комісії, усі матеріали серйозно опрацьовуються. Зараз досить часто виникають проблеми з виданням потрібних матеріалів облдержадміністацією. От в минулі каденції, на якому рівні адміністація надала матеріали, на такому ми їх і прийняли і проголосували. Тепер все інакше. Ми вимагаємо звіти від профільних управлінь по обласних програмах, аналітичні записки з докладним поясненням – чому не виконані ті чи інші програми, чому не використані в повному обсязі бюджетні кошти і т.п. Тобто, сьогодні ми вимагаємо набагато більше і краще підготованих матеріалів, які б давали можливість депутатському корпусу працювати ефективніше.
Ви знаєте, що сьогодні серед депутатів багато бізнесменів. З одного боку, кажуть, що це погано, тому що вони зайняті своїми інтересами, а з іншого – депутати-бізнесмени мають можливість на відповідному рівні проаналізувати ті матеріали, які надаються депутатському корпусу і швидко подати свої зауваження, висловити альтернативні точки зору. І ми прийшли до висновку, що матеріали, які сьогодні надаються депутатам для роботи, підготовані не на достатньо професійному рівні.
А при прийнятті бюджету має бути хороша аналітична база, бо тільки за такої умови можна прийняти найефективніший план на наступний період. Саме тому ми основну увагу робимо на аналіз. Більше того, якщо минулого року ми займалися обласними програмами, то цього року вже будемо вимагати аналізу державних програм. Адже вони реалізуються в нашому регіоні. І якщо процес неефективний, то ми повинні подавати свої зауваження і пропозиції, виходити на Кабмін з тим, щоб коригувати ці програми, чи взагалі відміняти їх.
Облрада, як представницький орган, повинна найповніше відстоювати інтереси мешканців Львівщини через управлінські функції. Бо яким чином можна впливати на послуги, які надаються населенню, на розвиток економіки? Власне через управлінські функції. Тому депутати повинні знаходити способи впливу і на обласну держадміністрацію, і на київські структури, і на місцеві органи самоврядування.
Зрозуміло, що для ефективного управління необхідно знати проблеми регіону і окремих територій. Кожен депутат Львівської облради закріплений за своїм районом і веде там певні напрямки.
Для прикладу, я закріплений за Миколаївським районом, де ми працюємо над будівництвом Черницької школи і мушу сказати, мені приємно, що нам вдалося не тільки почати будівництво цієї школи в минулому році, а і ввести її в регіональну угоду. Це дає мені підстави говорити, що за 5 років школа буде закінчена. Ми також працюємо над проблемою водопостачання Миколаєва – другий рік поспіль ведемо контроль фінансування цієї програми і вчасного освоєння коштів.
І я переконаний, що найближчим часом Миколаїв буде забезпечений водою. Думаю, що наступного року вдасться здати в роботу акушерський корпус в місті. Тобто, я знаю, чим живе цей район, які його проблеми, які питання необхідно підтримати при голосуванні і над чим працювати, щоб програми впроваджувалися в життя. І кожен депутат облради знає проблеми свого району і старається їх вирішити.
А яка перспектива таких міст, як Миколаїв, у контексті соціально-економічного розвитку Львівщини?
Ми повинні ставити питання розвитку малих міст. В таких населених пунктах мають бути зосереджені школа, лікарня, соціальні служби, має бути забезпечений доїзд сільського населення і повинні надаватися усі соціальні послуги, причому, на значно вищому рівні, ніж це є сьогодні. На мою думку, програма розвитку малих міст повинна бути в стратегії розвитку держави і має фінансуватися з держбюджету. І ми, депутати, обласної ради, повинні дати поштовх для розвитку такої програми на державному рівні. Думаю, що цього року ми її все-таки напрацюємо.
|
.jpg)
